Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
злучати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
злучання — я, с. Дія за знач. злучати … Український тлумачний словник
злучити — див. злучати … Український тлумачний словник
парувати — I у/є, недок. 1) Виділяти, випускати з себе пару (див. пара II), тепло, вологу внаслідок нагрівання, охолодження, висихання. 2) Бути теплим і насиченим парою (див. пара II). II у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Об єднувати в пари (див. пара I 4)). || … Український тлумачний словник
спаровувати — ую, уєш, недок., спарува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) Об єднувати в пару з якоюсь метою. || Добирати до пари за якимись ознаками. || Об єднувати двох для спільного життя, в одній сім ї. 2) Сприяти зустрічі, знайомству, зближенню і т. ін. кого… … Український тлумачний словник
спускати — а/ю, а/єш, недок., спусти/ти, спущу/, спу/стиш, док. 1) перех. Переміщати зверху вниз; опускати. || Різко опускаючи, вдаряти. || Зсаджуючи, знімаючи кого , що небудь (з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь. || Звозити кого , що… … Український тлумачний словник
єднати — I (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким н.), ріднити, братати, зближати, зближувати, зблизити, об єднувати, об єднати, з єднувати, з єднати, поєднувати, поєднати, пов язувати, пов язати, зв язувати, зв язати, зріднювати … Словник синонімів української мови
сполучати — сполучувати, сполучити (скріплювати, зв язувати одне з одним), з єднувати, з єднати, злучати, злучити, поєднувати, поєднати … Словник синонімів української мови
